Почнемо з того, що третє тисячоліття відзначається стрімким розвитком тенденцій у лікуванні та медицині. Сьогодні набагато більше, ніж у минулому, визнається взаємозв’язок між тілесними, психологічними та духовними формами у хворобах і стражданнях. Лікарі охоче визнають, що фізичні захворювання можуть мати психологічні та духовні причини. Наприклад, рак може бути викликаний непрощенням та гнівом. Тому зараз зростає відкритість до співпраці між лікарями, психіатрами та душпастирями в процесі зцілення. Сьогодні також через різні несприятливі обставини життя та надмір страждань люди шукають допомоги в будь-якому джерелі. Чи то релігійному, чи язичницькому або езотиричному, народній медицині чи нових релігіях, які ставлять акцент на терапії. І такі спроби часто приводять до ще більших проблем. Цей допис про те, якою «скарбницею» є наша Церква і кожен може знайти те, чого шукає.

Католицька Церква завжди мала традиційне служіння хворим, тому служіння зцілення стало його доповненням і оновленням з появою в Церкві Харизматичного руху Віднови в Святому Дусі, пізніше Служіння зцілення сімей (HOF) та ін. Католицька конгрегація Доктрини Віри зробила перший крок, опублікувавши «Інструкції для молитв зцілення», у вересні 2000 р. Після цього відбувся Міжнародний колоквіум з молитов про зцілення організований у 2001 р. Папською радою у справах мирян та з Міжнародної служби католицької харизматичної Віднови (ICCRS), що має свої відділи в Ватикані. Одним із результатів цього колоквіуму стала пропозиція розробити директиви практики молитви зцілення, які будуть засновані на Інструкціях Конгрегації для вчення про віру. Потім ці рекомендації були доступні лідерам з усього світу, як допомога для формування та здійснення цього служіння. З цією метою також було створено Доктринальну комісію ICCRS, яка у 2007 р. розробила «Рекомендації щодо молитв зцілення» (GUIDELINES FOR THE “PRAYERS OF HEALING”). На сьогоднішній день це єдиний документ, який визначає католицькі норми служіння зцілення. Папа Іван Павло II часто заохочував нові громади та рухи зростати в церковній зрілості. Даний документ повстав як відповідь на цей заклик, а також для допомоги всім, які беруть участь у важливому служінні зцілення зростати у своїй вірі та розумінні. ICCRS також прагне заохотити та допомогти кожному з тих, хто виконує це служіння, щоб прийняти хороші пастирські практики згідно з офіційним вченням католицької церкви.

Отже, служіння зцілення має відбуватися за згодою Церковної влади та в єдності з Таїнствами. Розглянемо ще деякі фрагменти цього документу «Рекомендації щодо молитв зцілення»:

Коли ми читаємо євангелію, то бачимо, що зцілення було важливою частиною служіння в житті Ісуса. Де б не був Ісус були очевидні зцілення тіла, розуму, духа та серця. У Новому Завіті зцілення постає як невід’ємний вимір служіння Ісуса, нерозривно пов’язаний із проголошенням Євангелії. У деяких випадках Ісус сам бере на себе ініціативу зцілення, хоча частіше зцілення здійснюються у відповідь на прохання як хворої людини, так і від друга чи родича. Отець (тепер кардинал) Альберт Вангойе зауважує: «Зцілення [Ісуса] були не лише проявом міці, але також і, перш за все, вираженням люблячої доброти та милосердя, тому вони мають більший і тісніший зв’язок із Царством Божим».

Зцілення також є частиною та призначенням служіння та місії Церкви. Молитви про зцілення були важливим елементом у духовному житті католиків протягом усіх століть (паломництва до Лурду ін). Оновлене богослов’я таїнств, що випливало з ІІ Ватиканського Собору, знайшло пізніше вираз у Катехизисі Католицької Церкви, який класифікував обидва: Таїнство Примирення (раніше відоме як Таїнство Сповіді) і Таїнство Єлеопомазання хворих, як «таїнства зцілення». Також в ККЦ маємо:

1504 Часто Ісус вимагає від хворих віри (Пор. Мр. 5, 34. 36; 9, 23.). Щоб оздоровити, Він користується різними знаками: слиною і покладенням рук (Пор. Мр. 7, 32-36; 8, 22-25) накладенням болота і обмиванням (Пор. Iв. 9,6-15.) Недужі намагаються доторкнутися до Нього (Пор. Мр. З, 10; 6, 56.), «бо сила виходила з Нього й усіх оздоровляла» (Лк. 6,19). Таким чином, у святих таїнствах Христос продовжує «торкатися» до нас, щоб оздоровити нас .

1509 «Зціляйте недужих!» (Мт. 10,8). Церква отримала від Господа це завдання і намагається його виконувати як своїми турботами про хворих, так і молитвою заступництва, якою вона завжди їх супроводить. Вона вірує в животворну присутність Христа, цілителя душ і тіл. Ця присутність особливо діє через таїнства, насамперед через Євхаристію, Хліб, що дає вічне життя (Пор. Iв. 6, 54. 58.), на зв’язок якого зі здоров’ям тіла вказує св. Павло (Пор. 1 Кор. 11, 30.).

У своїй книзі «Ісус з Назарету» Папа Бенедикт XVI пише: «Зцілення — це вимір, який має важливе значення для апостольської місії та християнської віри загалом. «Можна навіть сказати, що Християнство — це «терапевтична релігія, релігія зцілення» на досить глибокому рівні, що виражає повний зміст відкуплення.”

«Той, хто дійсно хоче зцілити людину, має дивитися на її цілісну концепцію і повинен знати, що її остаточним лікуванням може бути лише любов Божа».

Католицька Харизматична Віднова ділячись своїм досвідом звертає увагу на те, що новий рівень усвідомлення Святого Духа часто супроводжується новим усвідомленням дії злих духів. Хоча це аж ніяк не відкриття, оскільки Церква завжди була свідома атак злого. Для прикладу, молитва папи Лева XII до святого Архангела Михаїла.

Також виділяє наступні форми зцілення:

– Фізичне зцілення: зцілення фізичної хвороби або інвалідності.

– Психологічне зцілення: загоєння травм психіки людини, в тому числі емоційних.

– Духовне зцілення: це означає, перш за все, «зцілення гріха», коли людина відновлює її стосунки з Богом.

– Звільнення від впливу злих духів.

– Зцілення пам’яті. Цю концепцію висвітлив папа Іван Павло II у своєму вченні, пов’язаному з роком Великого Ювілею.

– Зцілення між поколіннями. Ця форма зцілення відноситься до зцілення травм та розладів, які переходять від предків, іноді називають зціленням родинного дерева.

– Зцілення землі. Зростає усвідомлення зв’язку між людськими гріхами та злом, яке вражає землю (посухи, забруднення, повені, виснаження видів тощо), сприйняття, яке узгоджується з сучасними екологічними дослідженнями. Молитви та покаяння за людські гріхи, які породжують ці лиха сприяють звільненню землі від них.

Бачимо, що зцілення є чимось невід’ємним від нашого християнства і передбачене Богом. Тільки потрібно розбудити або знайти в собі віру. Зцілення відновлює і поглиблює наші відносини з Богом. Можливо ми шукаємо лише тілесного зцілення, але й це може стати початком цілковитого зцілення, яке прагне звершити Бог в нашому житті.