Уривок з книги “Зцілення сімей”

Притча про таланти
У притчі про таланти з двадцять п’ятого розділу Євангелія від Матея ми звикли дивитися на слугу, який повертає панові один отриманий талант, як на того, кому просто не вдалося інвестувати гроші свого господаря. Ми навряд чи замислюємося над питанням: чому він зазнав цієї невдачі? Але ж він сам дає відповідь: «Я знав…, що ти людина жорстока, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав…» Питання в тому, з чого він зробив такий висновок? Якби він був єдиним слугою, ми могли б повірити його судженням. Однак поряд із ним є ще двоє слуг, на яких лежить іще більша відповідальність, але вони використовують гроші за призначенням і роблять це добре. Ми не знаємо, хто складав цьому слузі компанію і хто подав йому таку ідею про його господаря. Сенс у тому, що неправильні уявлення про те, ким є господар, неминуче привели слугу до помилкових відносин із ним.
Зрештою, бідному слузі стало не просто погано, а жахливо, катастрофічно погано: він опинився у темряві, де «плач і скрегіт зубів». Цей приклад дуже добре показує, наскільки важливо мати правдивий образ Бога. Тому що Його неправдивий образ неминуче вестиме до неправдивих відносин із Ним. Як виходить так, що одна людина завжди радіє та тішиться Богом, а інша – навіть не впевнена, що, думаючи про Бога, думає саме про Нього, якщо й узагалі коли-небудь про Бога думає? Як один і той самий Бог може викликати дві настільки різні реакції? Очевидно, що хтось із цих людей реагує правильно, а хтось – ні. У кого ж неправильна реакція? Я залишаю це рішення на ваш розсуд. Зараз же нам важливо зрозуміти, що, незважаючи на Свою всемогутність, Бог може зробити в нашому житті лише те, що ми дозволяємо Йому зробити. А те, що ми Йому дозволяємо, залежить, своєю чергою, від того, що ми про Нього думаємо. Тут я хочу запропонувати вам невеличку культурну аналогію. Ви вирушаєте на край світу й зустрічаєте там групу людей, які роблять щось у якийсь певний спосіб, і ніхто з них ніколи не бачив, як те ж саме можна зробити по-іншому. І тут з’являєтесь ви з абсолютно новою для них ідеєю й хочете, щоб вони змінили свій спосіб. Як ви вважаєте, скільки часу на це піде? Залежно від того, якою є ця справа, зміни можуть тривати тиждень, місяць, рік або й ціле життя. Але ви добре розумієте, що, доки вам не вдасться змінити їхні думки про цю справу, ви НІЧОГО не зможете зробити з їхніми діями. Іншими словами, те, чим наповнений наш розум, або дозволяє чомусь відбуватися, або перешкоджає. Те ж саме відбувається між Богом і вами. Є чимало всього, що Бог хотів би бачити здійсненим у вашому житті, але ви на це просто не налаштовані. Ваш розум настільки закритий на все, що стосується Бога, що навіть Всемогутній може зробити зовсім небагато. Від вас і тільки від вас цілком і повністю залежить, чи Ви дасте чи не дасте Йому простір у своєму розумі, щоб Він міг діяти й у вашому житті. Чи прояснюється тепер, чому дехто завжди радіє у Бозі, а інші зіщулилися перед Ним, припавши до землі й затуливши очі?
Перше, що робить для нас Бог,  Він навчає нас того, Хто Він такий, вчить нас Його розуміти. Щоб допомогти людям, про яких ішлося раніше, змінити свій спосіб, яким вони роблять якусь справу, на ваш, ви повелися б із ними так само. Проблема полягає в тому, що тут і є царина нашої свободи, а до неї, як ви знаєте, Бог ставиться дуже сумлінно. Він ніколи не зробить того, чого ми не дозволимо Йому зробити. Тому спочатку Господь повідомляє нам про Свої наміри, а потім запитує, чи хочемо цього ми. І що більший простір для дії ми Йому дамо, то більше Він зробить. Усе починається з налаштування нашого розуму. Тепер крізь призму цієї ідеї погляньмо на того слугу з одним талантом. Якась частина його розуму була закрита і не приймала того, ким був його господар. Це й завадило йому правильно оцінити, наскільки далеко він може зайти, розпоряджаючись господаревим талантом. Це все надзвичайно просто і надзвичайно актуально. Саме тому стільки захопливих і прекрасних речей, про які ви читали в Біблії, ніколи не відбувалися у вашому житті: ви просто не давали їм місця у своєму розумі. Бог зазнав жахливої невдачі, розповідаючи вам про ці речі перед тим, як Він міг би їх для вас учинити. Фактично в цьому й полягає невіра: не даючи певним речам місця у своєму розумі, ми не дозволяємо їм відбутися в житті. От вони й не відбуваються.
Тепер ви розумієте, наскільки важливо думати про Бога точно та правдиво? Але це ще не все. Оскільки правдиво думати про Бога надзвичайно важливо, наш розум стає для ворога улюбленим місцем, де він може перекрутити стільки всього щодо Бога, що наше життя може загинути, навіть не народившись. Сатана наполегливо атакує наші відносини з Богом, спрямовуючи вістря атаки на наш розум, тому що, як тільки в нього виходить підштовхнути нас до помилкового мислення про Бога, він виграє битву, хоча для нас вона не встигає навіть розпочатися. Ось чому, займаючись темою страждання і зцілення, ми мусимо поговорити про те, як ми дивимося на Бога. Багато людей у цьому світі замкнуті в безперервному колі страждання, тому що їхні думки про Бога є помилковими. Ці помилки не є випадковими: у них є той, хто до них призводить, хто завжди готовий їх провокувати та нагнітати. Адже він давно зрозумів: той, хто панує над нашим розумом, панує й над нашим життям. Він зациклює нас на негативних думках про Бога та через них притягує в наше життя стільки зла, скільки може. Це і є та темрява з «плачем і скреготом зубів», у яку потрапив слуга з одним талантом. Помилкове мислення про Бога має жахливі наслідки. Бог не може отримати доступу в життя людини, поки Він не отримає доступу до її розуму. У цьому розділі ми розглянемо найбільш поширені помилкові ідеї про Бога, які, звичайно ж, завдають нам багато непотрібних страждань і болю. Одна з цих ідей стосується Хреста, друга – Божої кари, третя – Божої волі. Якщо ці уявлення виправити, то з ваших плечей спаде велика частина непотрібного вантажу.