Проводячи такі служіння вже досить довго, я поступово переконався, що Господь, наш Божественний Цілитель, завжди готовий відповідати на нашу молитву за Його дітей, що страждають, і все ж, у тих випадках, коли ми молимося за людей, глибоко занурених у травматичні ситуації, просування відбувається з великими труднощами, якщо нам узагалі вдається зрушити з мертвої точки. Бог ніби не відповідає на наші прохання. І у мене виникла така гіпотеза: а що, коли Господь хоче, щоб людина провела якусь базову психотерапевтичну роботу до того, як Він займеться ситуацією? Саме так і сталося в більшості випадків, з якими ми мали справу: свої плоди молитва принесла тільки після психотерапії.

       Досить довго спостерігаючи за такими випадками, я викристалізував таку форму моєї гіпотези: Бог живе в людях, і все, що ізолює нас від людей, відокремлює нас і від Бога. Ми зустрічаємо Його в людях, а інші люди зустрічають (або не зустрічають) Його в нас. Ось чому наша віра в Бога завжди пов’язана з нашим ставленням до людей. Травм, зазвичай, завдають люди, й особа, яка їх отримала, відчуває сильний біль і намагається захиститися. З цією метою вона автоматично ізолюється або від конкретної людини, що завдала їй болю, або від усіх людей, які хоча б чимось нагадують кривдника. Через це у жертви формується деформоване ставлення до людей взагалі.

        Бог не хоче закривати на це очі, адже якщо Він прямо або чудесно зцілить таку особу, то про людей уявлення зціленого не зміняться: він залишиться зі своїми переконаннями, що всі люди злі, небезпечні та обов’язково заподіють йому шкоду, а чогось доброго можна очікувати тільки безпосередньо від Бога, Який його чудесно зцілив. Очевидно, що таке переконання створює проблему: Бог завжди приходить до нас через людей, а тут людина Його не помічає, бо шукає благого Бога тільки на небі, а не в людях, до яких ставиться вкрай підозріло. І що ж робить Бог? Схоже, що Він вважає за краще спочатку залучити людей, які могли б зменшити шкоду, завдану трав-мою, і хоча б частково відновити довіру потерпілого до людей. І вже після цього приходить Сам зі Своєю цілющою силою, щоб зцілити те, що залишається зцілити. Який результат маємо у цьому випадку? У людини відновлюється добре ставлення до людей. Так, деякі завдають шкоди, але є й добрі люди, як ті, що допомогли мені впоратися з травмою, – просто їх треба пошукати. Відкритість до людей з боку потерпілого  – ось із чого, схоже, Господь хоче починати лікування тяжкої травми.